Меморіалізація українських визвольних змагань у пам’ятках на території Підгаєцького повіту в 1915–1939 роках
Ключові слова:
меморіалізація, комеморація, пам’ятні знаки, могили, Українські січові стрільці, Українська галицька армія, український національно-визвольний рух, Підгаєцький повіт, Тернопільська областьАнотація
На основі архівних матеріалів і газетних дописів міжвоєнного періоду ХХ ст., краєзнавчих публікацій та інших джерел досліджено процес увічнення на території Підгаєцького повіту (1915–1939) подвигу українських воїнів, які загинули у лавах Українських січових стрільців, Української галицької армії. Зазначено, що висвітлення різних аспектів і форм меморіалізації в цьому регіоні цікаве тим, що саме там під час Першої світової війни розміщувався значний відтинок фронту, на якому воювали українські легіонери в складі австро-угорської армії. Вказано, що на місцях їх загибелі з’явилися перші з часів козацтва на Тернопільщині (одні з перших в Галичині та Україні) пам’ятні знаки та могили, які стали об’єктами вшанування українського військового подвигу, що консолідувало населення і вплинуло на подальший розвиток традиції комеморації на місцевому і регіональному рівнях. Зауважено, що організація регулярних масових пам’ятних заходів на Підгаєччині стала дуже важливим фактором пробудження національної свідомості, політичної активності українців, каталізатором до боротьби за державну незалежність, сприяла патріотичному вихованню молоді.
Вперше опубліковано детальні описи пам’ятних знаків і могил, більшість із яких були пошкоджені чи зруйновані під час польської та російсько-радянської окупації. У динаміці відображено, як у різних населених пунктах повіту проходили урочисті поминальні заходи на честь героїв, які перетворилися в національні святкування і набували форм політичних маніфестацій. На конкретних випадках показано, як польська влада забороняла українцям проводити урочистості біля пам’ятних місць або ж вдавалася до демонтажу об’єктів.
Систематизовано інформацію про знакові для регіону меморіали в населених пунктах Семиківці, Підгайці, Вівся тощо. З’ясовано, що семиківська «стрілецька могила» є найдавнішим та еталонним пам’ятним знаком УСС і не містить поховань (хоча таке уявлення склалося ще з часів її утворення і поширене в сучасній історіографії).
Виснувано, що на території Підгаєцького повіту в міжвоєнний період був сформований впливовий осередок творення українських меморіальних практик.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.