«В сорок первому в Луцкуй тюрми побили»: фольклорний наратив про розстріли в’язнів у червні 1941 року як фіксація злочину радянської тоталітарної системи в пам’яті народу

Анотація

Досліджено відображення в усноісторичних оповідях трагедії масових розстрілів у Луцькій тюрмі в червні 1941 р., здійснених НКВС напередодні вступу у Луцьк німецьких військ. Проаналізовано сюжетно-мотивний фонд фольклорних наративів на історичну тематику, записаних у Маневицькому р-ні Волинської області. Наголошено, що сюжети автобіографічних меморатів відображають не лише сам злочин тоталітарного режиму, а й його вплив на пам’ять про події Другої світової війни на Волинському Поліссі. Доведено, що оповіді про Луцьку тюрму тісно пов’язані з наративами про національно-визвольний рух на Волинському Поліссі, адже серед жертв були діячі ОУН, інтелігенція та очільники просвітянських організацій краю. Простежено основні етапи фольклоризації текстів про масові розстріли українців під час Другої світової війни. Висвітлено роль фольклорних наративів у збереженні пам’яті про розстріли та їхній зв’язок із національною ідентичністю українців. Зазначено, що оповідання-спогади і перекази акцентують увагу на жорстокості розправи, її символічному значенні та подальшій боротьбі вцілілих за незалежність України. Особливу увагу приділено мотивам чудесного порятунку, співпраці частини українців із німецькою адміністрацією після злочинів НКВС та спробам пояснення трагедії крізь призму народної пам’яті про масові страти. Зауважено, що низка сюжетів демонструє, що репресії радянської влади стали каталізатором зростання національного руху. Акцентовано на важливості фольклорних свідчень у відновленні історичної справедливості та вивченні репресивних практик радянського тоталітарного режиму.

DOI: https://doi.org/10.33402/ukr.2025-42-112-120