«Літописне слово» у романі «Манускрипт з вулиці Руської» Романа Іваничука: наративна стратегія і філософія історії

Анотація

Зосереджено увагу на романі «Манускрипт з вулиці Руської» Романа Іваничука – одному зі зразків «мислячого історичного роману» в українській прозі 1960–1980-х років. Зокрема, висвітлено особливості функціонування «літописного слова» як наративної стратегії, що через вставний текст-містифікацію дає змогу авторові, з одного боку, передати колорит епохи зламу XVI–XVII ст., а з іншого – відтворити інтелектуальну атмосферу Львова відповідного історичного періоду. Простежено співіснування у романі двох нараторів: корчмаря-літописця та «автора», що намагався відновити історичний документ і написати власний твір, наближений до середньовічного. З’ясовано, як «авторський» голос запропонував власну інтерпретацію історичних подій і розмірковував на філософські теми, як відбувається діалог між перспективами бачення різних суб’єктів свідомості, а також між «автором» та історичними і літературними текстами (насамперед із Біблією). Продемонстровано, як наратори роману привертали увагу до різних аспектів життя тогочасного Львова, спонукаючи відчитувати місто як текст (просторові координати Львова, приватні історії його знаменитостей і пересічних мешканців). Показано, як специфіка наративної організації роману забезпечила балансування наративу на межі історизму та міфологізму (напівмістичні візії персонажів, мотиви «лжеангела» чи угоди з дияволом). Окреслено специфіку представлення у романі протистоянь на національному та релігійному ґрунті, а також авторські акценти щодо проблем, із якими стикалося інтелектуальне середовище того часу (індивідуальна і національна ідентичність, апелювання до власних джерел і надбань світової культури, шлях інтелектуала у складних історичних обставинах (самовдосконалення, народна просвіта чи збройний опір), духовне спадкоємство між інтелектуалами різних поколінь).

DOI: https://doi.org/10.33402/ukr.2025-42-245-256