Роман Івана Чендея «Птахи полишають гнізда…» у критичній рецепції Миколи Ільницького

Анотація

Проаналізовано роман Івана Чендея «Птахи полишають гнізда…», у якому, як твердив автор, пульсувала «фанатична любов до рідного Закарпаття, через нього – любов до рідного народу», і який одразу зацікавив не лише критиків та літературознавців (натоді це було рідкісним явищем, коли щойно виданий роман ставав об’єктом дослідження кандидатської дисертації, до того ж московської аспірантки), а й читачів як в Україні, так і поза її межами. Зазначено, що невдовзі твір було перекладено російською мовою, опубліковано на сторінках відомого всесоюзного журналу «Дружба народов», а згодом у видавництві «Молодая гвардия» та часописі «Роман-газета» (наклад – понад 2 млн примірників). На підставі вивчення праць українських учених про розвиток «соцреалістичного» роману 50–80-х років ХХ ст., зокрема «колгоспного» та «виробничого», акцентовано на тому, що саме роман Івана Чендея засвідчив «руйнування» усталених схем і започаткував появу нової поетики, у центрі якої – психологія героя, його світовідчування, філософія життя. На матеріалі критичних відгуків у пресі про роман закарпатського письменника Івана Чендея «Птахи полишають гнізда…» вивчено оцінку Миколи Ільницького згаданого новаторського твору в рецензії «Птахи тяжіють до рідних гнізд» на сторінках часопису «Жовтень» та в інших статтях, зокрема «Від епічності до епічності», «Схожесть несхожего», збірці літературно-критичних статей «Енергія слова». Міркування вченого розглянуто в контексті розмислів інших тогочасних критиків та літературознавців (Григорія Аврахова, Григорія Сивоконя, Костя  Волинського, Юрія Балеги Василя Марка, Володимира Фединишинця та інших) і наголошено на тому, що думки Миколи Ільницького про роман Івана Чендея вирізнялися виваженістю та переконливістю суджень не лише про цей твір, а й загалом про тенденції розвитку української прози 60–80-х років ХХ ст.

DOI: https://doi.org/10.33402/ukr.2025-42-257-267