Ґенеза української еміграційної літератури 1920–1930­х років у інтерпретації Миколи Ільницького

Автор(и)

Ключові слова:

М. Ільницький, Ю. Дараган, Є. Маланюк, ґенеза української еміграційної літератури 1920–1930­х років, «Празька школа», «вісниківство»

Анотація

Уперше комплексно проаналізовано основні літературознавчі праці М. Ільницького, у яких він порушував проблему ґенези української еміграційної літератури 1920–1930­х років. З’ясовано, що у дослідженнях ученого практично відсутній ґрунтовний аналіз літературно-мистецького життя в еміграції, зокрема на території Польщі, саме в перші роки (кінець 1920–1923) втрати Україною незалежності. Зазначено, що, як правило, дослідник відправною точкою початку літературного життя української політичної еміграції в Західній Європі визначав Прагу. Вказано, що зосібна М. Ільницький у своїх працях переважно використовував термін «Празька школа», який начебто знаменував феномен зародження та розквіту української еміграційної літератури, передусім поезії.

Виявлено, що літературознавець пов’язував ґенезу української еміграційної літератури (зокрема поезії) міжвоєнного періоду насамперед з іменем Юрія Дарагана. Розкрито джерела, які у працях М. Ільницького стали основою інтерпретації ґенези тематики української еміграційної поезії 1920–1930­х років. Доведено, що літературознавець пов’язував ґенезу української еміграційної поезії міжвоєнного періоду з іменем Ю. Дарагана передусім під впливом «свідчень авторитетних митців того часу», які запозичував зі статті «Поезія по цей бік барикади» молодого Богдана Ігоря Антонича та огляду «Сучасна українська поезія», який буцімто належить Олегові Ольжичеві. Встановлено, що стаття Богдана Ігоря Антонича написана на замовлення польського лівого журналу, а приналежність огляду «Сучасна українська поезія» перу Олега Ольжича викликає сумнів у окремих дослідників літератури, оскільки заперечує його політичні орієнтири. Також наведено твердження одного із сучасних дослідників літератури, який звернув увагу на тенденцію до спрощеного захвалювання доволі невеликої за обсягом творчості Ю. Дарагана, зокрема його збірки «Сагайдак».

Натомість стверджено, що витоки української еміграційної літератури 1920–1930­х років потрібно шукати в таборах інтернованих воїнів Армії УНР. Саме в таборовому журналі «Наша зоря» ще 1921 р. Євген Маланюк уперше закликав українських митців перетворити національне мистецтво на нову потужну зброю в боротьбі з окупантами України.

DOI: https://doi.org/10.33402/ukr.2025-42-280-291

Посилання

Антонич, Б. І. (1990). Поезія по цей бік барикади (М. Ільницький, пер. з пол.). Дзвін, 5, 114–116.

Базилевський, В. (2012). Свята неправда поезії. Слово просвіти, 29, 8–9.

Військовий. (1921). Перше завдання. Наша зоря, 16–17, 1–4.

Іванишин, П. (1996). Олег Ольжич – герольд нескореного покоління. Дрогобич: Відродження.

Ільницький, М. (1990a). Невідомий Антонич. Дзвін, 5, 116–117.

Ільницький, М. (1990b). Поетичні школи в західноукраїнському літературному процесі 20–30-х років ХХ ст. Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка (Т. 221: Праці філологічної секції), 156–170.

Ільницький, М. (1992). Західноукраїнська і еміграційна поезія 20–30-х років. Київ: Товариство «Знання» України.

Ільницький, М. (1995). Від «Молодої Музи» до «Празької школи». Львів.

Ільницький, М. (1999). Гридень Дажбога. Слово і час, 8, 22–23.

Ільницький, М. (2005). Юрій Дараган – перший поет «Празької школи». В М. Ільницький, У фокусі віддзеркалень. Статті. Портрети. Спогади. Львів, 409–416.

Ільницький, М. (упоряд.). (2009). Поети Празької школи: Срібні сурми. Антологія. Київ: Смолоскип.

Квіт, С. (2013). Дмитро Донцов: ідеологічний портрет. Львів: Галицька видавнича спілка.

Крупач, М. (2013a). Ґенеза тематики української еміграційної поезії 1920–1930-х років у інтерпретації Б. І. Антонича. Spheres of Culture, 5, 133–141.

Крупач, М. (2013b). Проблема маніпуляцій у висвітлені ґенези української еміграційної літератури 1920–1930-х років. Парадигма, 7, 305–322.

Крупач, М. (2014). «Чорні демони» та «ясні янголи» в літературознавстві (проблема утаємниченої діяльности деяких західноукраїнських письменників 1920–1930-х років). Spheres of Culture, 9, 88–96.

Крупач, М. (2015). «Перший» та «другий» поети «Празької школи»: проблема автентичності «свідчень авторитетних митців». Pomiędzy. Між. Между. Between. Zwischen. Entre. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe, 1, 219–232.

Крупач, М. (2021). «З лупою літературного детектива» (До проблеми ідентифікації утаємничених текстів). Studia Polsko-Ukraińskie, 8, 212–225. https://doi.org/10.31338/2451-2958spu.8.15

Крупач, М. (2023a). «Визволення України лежить на шляху від Азії до Європи» («Зброя національного мистецтва» як засіб боротьби з «ворожою псевдокультурою» Московії в ідейно-політичних візіях Є. Маланюка початку 1920 років). В О. Буряк, О. Гольник, М. Крупач, М. Лаврусенко, С. Михида, О. Вечірко, І. Василишин, Г. Клочек, Есеїстика Євгена Маланюка: літературознавчі виміри: монографія. Дніпро: Середняк Т. К., 75–117.

Крупач, М. (2023b). Євген Маланюк та Юрій Дараган – фактологічне подання міфу про «першого» та «другого» поетів еміграції. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, 37, 231–248. https://doi.org/10.33402/ukr.2023-37-231-248

Л-ий, І. (1968). Відійшли у вічність. Євген Маланюк. Дороговказ. Орган вояцької думки і чину, 19, 14–15.

Маланюк, Є. (1959). Чвертьстоліття. В Українська господарська академія в Ч.С.Р. 1922–1935, 1. Нью-Йорк, 127–130.

М-к, Євген. (1921). Замітки про національне мистецтво. Наша зоря, 16–17, 19–21.

Ольжич, О. (1994). Незнаному Воякові. Заповідане живим. Київ: Фундація ім. О. Ольжича.

Ольжич, О. (2007). Поезія, проза. Київ: Видавництво ім. О. Теліги.

Krupach, M. (2020). Factological orientations of text authorization. In About the problems of science and practice, tasks and ways to solve them: abstracts of VI International Scientific and Practical Conference (Milan, October 26–30, 2020). Milan, 393–398.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-10-30