«Таємні ходи, якими блукає людська судьба»: дискурс долі у прозі Михайла Яцкова

Анотація

Розглянуто сутність та особливості дискурсу долі в літературних та ідеологічних пошуках українського письменника-модерніста Михайла Яцкова (*1873–†1961) на матеріалі його прози (переважно малої) 1899–1919 років. У ній дослідник виокремлює твори з символіко-міфологічним зображенням (зокрема з персоніфікованими образами Долі та фатальним сюжетом) і дискурс долі в неореалістичних творах (часто з окремими міфологічними елементами). Письменник зосереджується переважно на таємницях індивідуальної людської долі, а суспільні пророцтва трапляються значно рідше. У новелістиці Яцкова знаходимо топоси віщого сну, передбачення долі, мотив долі як спокути, образні деталі, що виконують художню функцію провісників майбутньої трагедії. Персонажі повісти «Огні горять» (1902) снують думки про містичне покарання людини за власні гріхи та гріхи предків, що позначаються на характері, поведінці та долі нащадків.

У цій повісті Яцків апробує основні лексеми із семантикою долі: власне “доля”, “талан”, “льос” і “льотерія”. З їх використання у повісті можна дійти висновку, що письменник розрізняє значення цих слів і використовує їх диференційовано, щоб надати потрібного сенсу чи то авторській розповіді та коментарю, чи то роздуму або розмовному висловлюванню персонажа.

Яцків реанімує античні та інші язичницькі уявлення про долю і в художньо-умовній, здебільшого символічно-міфологічній формі доносить до читача свій неоднозначний меседж: людська доля не залежить або мало залежить від індивіда, її формують зовнішні сили: менше – суспільні, більше – метафізичні, що діють то цілеспрямовано, то іронічно, то зовсім незрозуміло, а то й випадково, але здебільшого не на користь людини. У прозі Яцкова переважають скарги на «важку» або міфологічно несприятливу долю, від якої людина почувається залежною і на яку здебільшого не може вплинути.

Під час Української революції 1917–1918 років Яцків написав новелістичні оповідання, пронизані вірою у відродження Української держави. Підбадьорлива атмосфера революційного піднесення надихала письменника історичним оптимізмом. Його авторський дискурс долі перемикається з особистісної перспективи на суспільну.

DOI: https://doi.org/10.33402/ukr.2025-42-323-344