Персонажі-антагоністи у фольклорних наративах про національно-визвольну боротьбу українців у 1940–1950 роках (за матеріалами з Івано-Франківщини)

Анотація

З’ясовано базові чинники формування образу антагоніста у фольклорній прозі Івано-Франківщини про події Другої світової війни та руху Опору українців нацистському й більшовицькому режимам. Уперше простежено зображення персонажів-злотворців у фольклорній прозі про події 1940–1960-х років, що дає змогу проаналізувати, як сприймали українці воєнного й повоєнного періоду та їхні нащадки представників чужого етнічного середовища (німців, поляків, угорців, євреїв) і нав’язаного окупаційного устрою.

Закцентовано на значенні історичних обставин та міжетнічних контактів, їхній диференціації залежно від змін історичних реалій. Доведено провідну роль загальнолюдських цінностей (добра, милосердя і самопожертви), які займають важливе місце при зображенні негативно маркованого персонажа. З’ясовано, що фольклорні антагоністи типізовані й діють у межах відведених їм ролей та функцій.

Виокремлено чотири групи образів негативних героїв у повстанській прозі Івано-Франківщини: антагоніст – втілення зла апокаліптичного виміру; повсякденний індивідуалізований антагоніст; образ ворога як системи; злотворець-«свій», що стикається із сумнівами і внутрішньою боротьбою.

Підсумовано, що важливо досліджувати усноісторичні наративи про події ХХ ст. у міждисциплінарному контексті, адже це дає змогу не лише актуалізувати історичні реалії, а й зафіксувати ставлення оповідачів до конкретних персонажів, подій і фактів.

DOI: https://doi.org/10.33402/ukr.2024-39-93-108