З історії найменувань урочищ в українській мові ХVІ–ХVІІІ століть
Ключові слова:
апелятив, історичний словник, мікротопонім, онім, урочищеАнотація
Зазначено, що ономастика – це важливий розділ лінгвістики, який у різних наукових ділянках вивчає власні імена. Зауважено, що, класифікуючи оніми, натрапляємо і на топоніми, зокрема назви географічних об’єктів різних властивостей та конфігурації, серед них – найменування урочищ, що виникають завдяки появі конкретної ситуації, події тощо. Констатовано, що в них закарбовується історико-географічна пам’ять кількох поколінь.
Найкращим джерелом для вивчення мікротопонімів (назв урочищ) визначено давні писемні пам’ятки, серед яких переважають ділові документи, пов’язані з адміністративно-правовими відносинами та судочинством ХVІ–ХVІІІ ст., що входять до джерел двох картотек історичних словників, зокрема Історичного словника українського язика (за ред. Є. Тимченка) та Словника української мови ХVІ – першої половини ХVІІ ст.
На зібраному фактичному матеріалі простежено функціювання слова «урочище» як апелятива, а також у складі словосполучень, які, власне, задокументовують це поняття в конкретно історичній ситуації. Щодо структури, то виявлено одно- та двочленні найменування, за семантикою – відапелятивні, відонімні, відонімно-апелятивні. Особливу увагу звернено на оніми відапелятивного походження, які засвідчено в реєстрі історичних словників або ж в ілюстративному матеріалі у словникових статтях багатозначних слів. Простежено, що афіксальний спосіб словотворення домінує при утворенні досліджуваних назв, а продуктивними словотвірними моделями в аналізованому матеріалі виступають назви, утворені за такою моделлю: «твірна основа іменникового походження + суфікси -окъ, -никъ». З’ясовано, що деяку кількість найменувань урочищ утворено внаслідок субстантивації прикметників, окремі з них відображають особливості рельєфу конкретної території. Спостережено, що за частотою вживання переважають присвійні прикметники. В ілюстративному матеріалі українських історичних словників відображено особливості творення назв урочищ у тогочасній мовній картині українського світу.
DOI: https://doi.org/10.33402/ukr.2024-39-172-184Посилання
ККПС: Боряк, Г. В., Гирич, Т. Ю., Гісцова, Л. 3. (упоряд.). (1991). Книга Київського підкоморського суду (1584–1644). Київ.
Войтів, Г., Кровицька, О. (2013). Критерії добору ілюстративного матеріалу в історичному словнику. Мовні обрії: збірник пам’яті Левка Полюги. Львів, 34–48.
СУМ16–17 ПЗ: Гринчишин, Д. (ред.). (1983). Словник української мови XVI – першої половини XVII ст. Пробний зошит. Київ.
Дидик-Меуш, Г., Слободзяник, О. (2015). Українські краєвиди ХVІ–ХVІІІ ст. Слово – текст – словник. Львів.
ДДГ: Дубровіна, Л. А. (відп. ред.), Горобець, В. Й. (упоряд.). (1993). Ділова документація Гетьманщини ХVІІІ ст.: зб. док. Київ: Наукова думка.
КСУМ16–17: Картотека Словника української мови XVI – першої половини XVII ст. (б. р.). Відділ української мови Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (м. Львів).
ЕСУМ: Мельничук, О. (ред.). (1982–2012). Етимологічний словник української мови: в 7 т., 1–6. Київ.
ЛЗК: Мойсієнко, В. М., Поліщук, В. В. (упоряд.). (2013). Луцька замкова книга 1560–1561 рр. Луцьк.
Німчук, В. (1962). Про необхідність вивчення топоніміки у зв’язку з народними говорами. Питання топоніміки та ономастики: матеріали І Республіканської наради з питань топоніміки та ономастики. Київ: Видавництво АН УРСР, 45–53.
Німчук, В. (1964). Українські прізвища з суфіксами -(’)ук, -чук та етимологічно споріднені утворення. Українська діалектологія й ономастика, 1. Київ: Наукова думка, 194–210.
Німчук, В. (1966). Українська ономастична термінологія. Повідомлення Української ономастичної комісії, 1. Київ: Наукова думка, 24–43.
Німчук, В. (1976). Із історичної топонімії Закарпаття. Питання сучасної ономастики. Київ: Наукова думка, 19–28.
ДМВН: Німчук, В. В. та ін. (упоряд.). (1981). Ділова мова Волині і Наддніпрянщини ХVІІ ст. (Збірник актових документів). Київ: Наукова думка.
Ординська, І. (2018). Назви урочищ Північної Хмельниччини як складник мікротопонімії краю. Наукові записки ТНПУ. Серія: Мовознавство, 1(29), 46–51. http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/12859/1/9Ordynska.pdf
Осінчук, Ю., Осінчук, О. (2012). Українська історична лексикографія: від витоків до словників. Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні, 21/1. Київ, 254–260.
Падох, Я. (1994). Грунтове судочинство на Лівобережній Україні у другій половині ХVІІ–ХVІІІ столітті. Львів.
Смерека, Б. В. (2017). Поняття «урочище» в актових і фіксальних документах руського воєводства ХV–ХVІІІ ст. Наукові записки НаУКМА. Історичні науки, 194, 11–16.
СУМ16–17: Словник української мови ХVІ – першої половини ХVІІ ст. Список використаних джерел. (1994). Львів.
Тимченко, Є. (ред.). (1930–1932). Історичний словник українського язика, 1/1–2. Харків; Київ, 9–23.
КТ: Тимченко, Є. (ред.). (б. р.) Картотека Історичного словника українського язика. Відділ української мови Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (м. Львів).
Торчинський, М. М. (2008). Структура онімного простору української мови: монографія. Хмельницький: Авіст.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
