Історичний словник у цифрову добу: виклики та перспективи

Анотація

Розглянуто проблеми, які постають перед укладачами історичних словників у цифрову добу (на прикладі Словника української мови XVI – першої половини XVII ст.). Основну увагу приділено потребі критично переосмислювати лексикографічний матеріал з огляду на тенденції і перспективи розвитку українського історичного словникарства на загальнослов’янському тлі. Зазначено, що таке переосмислення пов’язане з комплексом нагальних завдань, зокрема з необхідністю розширювати джерельну базу історичних словників, залучати нові критичні видання, перевіряти матеріали картотеки, зіставляючи їх з електронними версіями рукописів і стародруків. Не менш важливою потрактовано і взаємодію з цільовою аудиторією словника, особливо з огляду на політико-ідентичнісні аспекти осмислення історії української мови та історії України загалом, виразно актуалізовані під час російсько-української війни. З уваги на це проаналізовано структуру Словника української мови XVI – першої половини XVII ст., насвітлено «проблемні місця» названого лексикографічного проєкту в контексті його дальшої диджиталізації.

Зауважено, що важливо розширювати реєстр словника, розписуючи нові й аналітично перепрочитуючи вже використовувані джерела. У цьому аспекті розглянуто проблеми гаслового слова й уніфікації його фонетичних варіантів, а також відображення в реєстрі словника структурно-мотиваційних зв’язків у староукраїнському лексиконі XVI – першої половини XVII ст. Із лінгвістичного погляду проаналізовано й проблеми означення та його верифікації, етимології і семантичної структури описуваного слова, граматичної інформації щодо нього, наявної у словниковій статті. Констатовано, що окреслене коло проблем і насвітлені способи їхнього вирішення в перспективі дають змогу розробляти й удосконалювати електронні версії історичних словників української мови, сприяють корпусноісторичним дослідженням староукраїнської мови XI–XVIII ст.

DOI: https://doi.org/10.33402/ukr.2024-39-218-227