Лексика судочинства в писемних джерелах литовсько-польської доби
Ключові слова:
термін, термінологічне словосполучення, документ, семантика, етимологія, історичний розвиток, структура, системні зв’язки, стильАнотація
Здійснено мовознавчий аналіз складу, семантики, походження термінів на позначення назв адміністративно-юридичних актів і документів у староукраїнській мові на матеріалі «Словника української мови XVI – першої половини XVII ст.», досліджено їхній історичний розвиток. Простежено польський вплив на тогочасну адміністративно-юридичну лексику, переважно репрезентовану в документації, іноді ‒ у конфесійному, науковому, публіцистичному та розмовному стилях. Виявлено явище полісемії та синонімії в термінологічній системі, а також розглянуто структурні моделі термінологічних словосполучень.
Встановлено, що назвами адміністративно-юридичних актів та документів у староукраїнській мові є і терміни-слова, які можуть бути моно- (интерцыза, контрактъ, инструкция й ін.) та полісемними (записъ, мандатъ), і термінологічні словосполучення, яким не притаманна полісемія, а крім запозичених термінів, є і лексеми слов’янського походження (листъ, записъ). Зафіксовано чимало найменувань, утворених за допомогою субстантивно-ад’єктивних словосполучень, у яких найактивнішими головними словами виступають іменники листъ (83), записъ (11), актъ (8). Встановлено, що порядок слів у термінологічних словосполученнях може бути й непрямий, що дало підстави виокремити інверсійні варіанти (листъ веновный, вѣновный листъ; листъ вызнаный, вызнаный лист; запись продажный, продажный записъ та ін.). Звернено також увагу на те, що і слова-терміни, і термінологічні словосполучення можуть вступати в синонімні відношення (контрактъ‒интерцыза; карта‒листъ; квитъ‒квитация‒записъ; записъ выдеркафовый ‒ конътрактъ видеркафовый; квитовный записъ ‒ квитовный листъ та ін.). Виокремлено і морфологічний варіант терміна квитъ ‒ квита. Простеживши історичний розвиток термінів досліджуваного періоду, відзначено, що більшість із них не зникли з обігу, замінилися орфографічними чи словотвірними варіантами, проте зазнали переважно трансформацій семантики, як-от: розширення семантичної структури, набуття додаткових значень, звуження семантики; або ж зникли з обігу, стали застарілими і змінили сферу свого вживання, побутуючи лише в діалектах чи в розмовному стилі.
Посилання
Бевзенко, С. П. (1991). Історія українського мовознавства. Історія вивчення української мови. Київ.
СУМ-1: Білодід, І. К. (гол. ред). (1970). Словник української мови: в 11 т. (T. 1: А–В). Київ.
СУМ-2: Білодід, І. К. (гол. ред). (1971). Словник української мови: в 11 т. (T. 2: Г–Ж). Київ.
Войтів, Г. (1997). Українські назви одягу XIV–XVIII століть. Записки товариства імені Шевченка, 234. Львів, 210‒260.
Гайда, О. М. (2015). Граматика та семантика прийменника в українській мові XVI‒XVII ст. (на матеріалі документів Львівського ставропігійського братства) [автореф. дис. … канд. філол. наук, Прикарпатський національний універститет ім. Василя Стефаника]. Івано-Франківськ.
СУМ16–17-1: Гринчишин, Д. (відп. ред). (1994). Словник української мови XVI ‒ першої половини XVII ст. (T. 1: А). Львів.
СУМ16–17-5: Гринчишин, Д. (відп. ред). (1998). Словник української мови XVI ‒ першої половини XVII ст. (T. 5: В). Львів.
СУМ16–17-10: Гринчишин, Д. (відп. ред). (2003). Словник української мови XVI ‒ першої половини XVII ст. (T. 10: З). Львів.
СУМ16–17-13: Гринчишин, Д. (відп. ред). (2006). Словник української мови XVI ‒ першої половини XVII ст. (Т. 13: И–І). Львів.
СУМ16–17-14: Гринчишин, Д. (відп. ред). (2008). Словник української мови XVI ‒ першої половини XVII ст. (Т. 14: К). Львів.
Гриценко, С. П. (2011). Лексичні латинізми в українськомовних текстах кінця XVI‒XVII століття. Київ: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет».
Гриценко, С. П. (2017). Динаміка лексикону української мови XVI‒XVII ст. Київ.
Грінч.-1: Грінченко, Б. Д. (ред.). (1958a). Словарь української мови: у 4 т. (T. 1: А–Ж) / [Репр. відтворення вид. 1907‒1909 рр.]. Київ.
Грінч.-2: Грінченко, Б. Д. (ред.). (1958b). Словарь української мови: у 4 т. (T. 2: З–Н) / [Репр. відтворення вид. 1907‒1909 рр.]. Київ.
Дидик-Меуш, Г. (2008). Українська медицина. Історія назв. Львів.
Дидик-Меуш, Г. (2018). Комбінаторика в українській мові XVI–XVIII століть: теорія, практика, словник. Львів.
Заневич, О. (2015). Українська мова XVI–XVII ст.: дієслово. Семантика, перехідність, об’єкт. Львів.
Керста, Р. Й. (1984). Українська антропонімія XVI ст. Чоловічі іменування. Київ: Наукова думка.
Кровицька, О. (2002). Назви осіб в українській мовній традиції XVI‒XVIII ст.: Семантика і словотвір. Львів.
Лоза, О. (2003). Композити-назви конкретних предметів у пам’ятках української мови XVI‒XVIII ст. Українська історична та діалектна лексика, 4, 232‒241.
ЕСУМ-1: Мельничук, О. С. (гол. ред.). (1982). Етимологічний словник української мови (T. 1: А–Г). Київ.
ЕСУМ-2: Мельничук, О. С. (гол. ред.). (1985). Етимологічний словник української мови (T. 2: Д–Копці). Київ.
ЕСУМ-3: Мельничук О. С. (гол. ред.). (1989). Етимологічний словник української мови (T. 3: Кора–М). Київ.
Науменко, Л. М. (2021). Історія назв посуду, столового начиння та меблів в українській мові [дис. … канд. філол. наук; Інститут української мови НАН України]. Київ.
Осінчук, Ю. (2022). Словотвірні особливості церковнослов’янізмів в українських пам’ятках XVI ‒ першої половини XVII століття. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, 35, 225‒238.
Полюга, Л. М. (1991). Українська абстрактна лексика XIV – першої половини XVII ст. Київ: Наукова думка.
Слободзяник, О. З. (2017). Формування географічної лексики в українській мові XVI–XVIII ст. [автореф. дис. … канд. філол. наук; Львівський національний університет імені Івана Франка]. Львів.
Тимч.-1: Тимченко, Є. (2002). Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV–XVIII ст.: у 2 кн. (Кн. 1: А–Н). Київ; Нью-Йорк.
Хобзей, Н. (2003а). Міфологічні назви у Словнику української мови XVI ‒ першої половини XVII ст. Діалектологічні студії. 1: Мова в часі і просторі. Збірник на пошану Дмитра Гринчишина, 1, 149‒154.
Хобзей, Н. (2003b). Міфологічні назви у Словнику української мови XVI ‒ першої половини XVII ст. 2. Українська історична та діалектна лексика, 4, 137‒140.
Худаш, М. Л. (1961). Лексика українських ділових документів кінця XVI ‒ початку XVII ст. (на матеріалах Львівського Ставропігійського братства). Київ.
Чепіга, І. П. (1992). Народнорозмовні елементи у мові українських ділових текстів XVI ‒ першої половини XVII ст. Мовознавство, 6, 3‒11.
Черевко, І. (2013). Фразеологія пам’яток української мови XVI–XVII ст.: семантика, структура, стиль. Львів.
Чікало, М. (1997). З історії назв кольорів в українській мові (XIV–XVIII століття). Записки товариства імені Шевченка, 234. Львів, 186‒209.
СУМ16–17-16: Чікало, М. (відп. ред). (2013). Словник української мови XVI ‒ першої половини XVII ст. (Т. 6: Л). Львів.
СУМ16–17-17: Чікало, М. (відп. ред). (2017). Словник української мови XVI ‒ першої половини XVII ст. (Т. 17: М–Моавитѧнка). Львів.
Шестакова, С. О. (2019). До питання становлення української юридичної термінології. http://repo.snau.edu.ua/bitstream/123456789/7711/1/%D0%A8%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%A1.%20%D0%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F.pdf %9E.%20%D0%94%D0%BE%20
Шпить, О. Б. (2016). Граматика і семантика займенника в українській мові XVI‒XVII століть [автореф. дис. … канд. філол. наук, Львівський національний університет імені Івана Франка]. Львів.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
