Наративні стратегії «Карбонітського щоденника» Віктора Неборака

Анотація

Проаналізовано наративні стратегії «Карбонітського щоденника» Віктора Неборака та визначено його жанрові особливості. З’ясувавши авторську мету ведення щоденника (психо-емоційний захист і підтримка в ситуації вимушеного перебування на культурно чужій території та необхідності займатися несамостійно обраною справою), було визначено його відповідність таким типам (за класифікацією Катерини Танчин), як щоденник-документ самоаналізу й самонавчання та щоденник як засіб психічної самотерапії. Розглянувши жанрові особливості цього автентистичного тексту, з’ясовано, що йому притаманні риси як щоденника, так і мемуарів та ліричної сповіді. Спостережено, що наратор-персонаж постає перед читачем у кількох іпостасях (молодий педагог, безнадійно закоханий юнак, люблячий син, товариш-гультяй), які допомагають створити цілісний образ Неборака-заручника обставин. Центральними наративами в щоденнику визначено потяг до таємничої дівчини О. та вимушене вчителювання на Донбасі, які конструюються за допомогою таких допоміжних, але не менш важливих наративів, як родинне життя, мистецькі вподобання, індивідуальний стиль, функціювання української мови в тогочасній Україні, шкільний курс літератури і способи його викладання, що подекуди розгортаються як «текст у тексті».

Зазначено, що об’єктивна реальність, зображена в «Карбонітському щоденнику», трансформована під впливом суб’єктивної налаштованості автора, мимовільної самоцензури та, ймовірно, авторського редагування, відповідно м. Золоте (Карбоніт) на Луганщині зображене у творі сірим, депресивним, яке абсолютно не цікавить наратора, оскільки становить пряму загрозу назавжди вирвати його з рідного середовища, тоді як інші міста Донбасу (Первомайськ, Стаханов, Єнакієве, Донецьк) сприймаються більш позитивно.

Виснувано, що В. Неборак подає, хоча й суб’єктивне та стереотипне бачення окремих міст і мешканців Сходу України, проте цікаве з історичного та культурологічного погляду, що провокує подальше дослідження його автобіографічних і художніх текстів крізь призму окресленої проблематики.

DOI: https://doi.org/10.33402/ukr.2024-39-279-286