Шевченкіана військовополонених українців у таборах Австро-Угорщини та Німеччини (1914–1918)
Ключові слова:
Тарас Шевченко, табори полонених, вшанування КобзаряАнотація
Розглянуто відзначення Шевченківських свят полоненими українцями в таборах Австро-Угорщини (Фрайштадт) і Німеччини (Вецляр, Зальцведель та Раштат). Наголошено, що все українське громадянство щорічно в березні святкувало Шевченківські дні, які, по суті, стали національним торжеством. Акцентовано, що за часів російського панування в Наддніпрянщині царський уряд забороняв вшановувати пам’ять Т. Шевченка, особливо це виявилося 1914 р., коли українці всього світу відзначали 100-річчя від дня народження Кобзаря, у Наддніпрянщині святкували «німий ювілей».
Констатовано, що в роки Першої світової війни понад 500 тис. українців опинилося в полоні Центральних держав. Однак зауважено, що, перебуваючи в неволі, полонені українці не забували вшановувати пам’ять великого Тараса. Зазначено, що завдяки діяльності Союзу визволення України у всіх українських таборах Австро-Угорщини й Німеччини щороку відбувалися величаві святкування в честь Кобзаря – не тільки як геніального поета, але й як духового натхненника української нації. Наголошено, що під впливом ідей Т. Шевченка прокинулося все свідоме українство, своїми творами він вселив українцям віру в можливість бути господарями у своїй хаті, а для досягнення цієї мети вказав, що потрібно «рвати кайдани» й будувати «нову вільну сім’ю».
Стверджено величність Шевченківських свят у всіх таборах, на які збиралися сотні полонених. Зазначено, що відбувалися концерти, ставили вистави за творами поета, проводили вечори декламації, видавали таборові часописи – «Розвага» (Фрайштадт), «Вільне слово» (Зальцведель), «Розсвіт» (Раштат), «Громадська думка» (Вецляр), щороку присвячували Шевченківському святу спеціальні номери, у яких друкували окремі твори поета, статті про його творчі здобутки, а найголовніше – значення Т. Шевченка для України як борця за волю.
Наголошено на урочистостях відзначення полоненими свят Т. Шевченка після революції в Україні. Встановлено, що всі, хто виступав, акцентували на тому, що він перший розпочав боротьбу з царизмом, а його ідеї втілили в життя українські борці в 1917–1918 рр. Констатовано, що сьогодні нащадки продовжують вшановувати пам’ять свого Великого Кобзаря.
Посилання
Байда. (1918). Тарас Шевченко і Самостійна Україна. Розвага, 9, 1–2.
Василенко, К. (1916). Віча в 55 роковини смерті Т. Шевченка 26 лютого ст.ст. 1916 року. Розвага, 5, 11.
Вашко. (1917). Як святкували пам’ять Шевченка. Розсвіт, 14–15, 4.
Вільне слово. (1916). 8–9, 4–9.
Верниволя, В. (1917а). Тарас Шевченко. Вільне слово, 19, 1.
Верниволя, В. (1917b). Тарас Шевченко. Вільне слово, 20–21, 1.
Вісти. (1915). Роковини Шевченка. Вістник Союзу визволення України, 11–12, 24.
Вістник. (1915), 31–32, 11.
Глядач. (1915). Тарасове свято в полоні (вражіння зі свята). Розвага, 9, 2–3.
Голубець, М. (1934). Рік грози і надій. 1914. Львів.
Гоян, Я. (1998). «Що з серця йде...». Шевченко, Т. Кобзар. Київ, 402.
Даниленко, К. (1979). Драматичне т[оварист]во імени Івана Котляревського у таборі Фрайштадт. Союз визволення України. 1914–1918. Відень. Нью-Йорк, 175–197.
Діло. (1914, 10 березня).
До Союзу визволення України. (1917). Громадська думка, 1, 1.
Дорошенко, В. (1915). В сто-перші роковини. Вістник, 11–12, 1–3.
Дорошенко, В. (1917). Українство в Росії (новійші часи). Відень.
Дорошенко, Д. (1954). Історія України. 1917–1923 рр. (Т. 1: Доба Центральної Ради). Нью-Йорк.
Дубрівний, П. (1979). Культурно-просвітня робота в таборі Фрайштадт. Союз визволення України. 1914–1918. Відень. Нью-Йорк, 99–156.
Жеплинський, Б. (2015). Шевченківські вечори на Лемківщині. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність (Вип. 25: Тарас Шевченко і соборна Україна). Львів, 449–450.
Жук, А. (1917). Заборона Шевченкових свят у Росії в 1914 р. Вістник, 141, 168–169.
З листа: (1919). З листа Олександра Скорописа до автора [Омеляна Терлецького]. Терлецький О. Історія української громади в Раштаті. 1915–1918. Київ; Ляйпціг: Українська Накладня, 18.
Заброварний, С. (2015). Столітній ювілей Тараса Шевченка в Перемишлі. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність (Вип. 25: Тарас Шевченко і соборна Україна). Львів, 441–448.
Іваненко, Й. (1915). Тарас Шевченко. Розвага, 8, 2–3.
Кобець, О. (1959). Записки полоненого (пригоди і враження учасника Першої світової війни). Мюнхен.
Шевченко, Т. Кобзар. (1998). Київ.
Коваль, Р. (2014). Шевченкіана Михайла Гаврилка. Київ.
Левицький, С. (б. р.). При «пруському» корпусному штабі. https://100krokiv.info/wp-content/uploads/2019/11/sample.pdf
Лепкий, Б. (1918). Перші Тарасові роковини на волі. Громадська думка, 16, 1.
Лисий, П. (1916). Одна цеголка. Розсвіт, 15–16, 4.
Лисяк-Рудницький, І. (1994). Драгоманов як політичний теоретик. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе: у 2 т., 1. Київ.
Литвин, В. (2008). Історія України. Київ.
Литвин, В. (2014). Образи Великого Кобзаря в українській інтелектуальній історії (до 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка). Київ.
Литвин, М. (2015). Шевченків стяг стрілецької звитяги. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність (Вип. 25: Тарас Шевченко і соборна Україна). Львів, 261–267.
Луцький, Ю. (1998). Між Гоголем і Шевченком. Київ.
М[арко] М[итієвський]. (1917). Назар Стодоля. Розсвіт, 14–15, 3.
М[ихайло] Б[іличенко]. (1917). Зі споминів. Розсвіт, 14–15, 4–5.
Маркіянович, Л. (1916). Віча в 55 роковини смерті Т. Шевченка 26 лютого ст. ст. 1916 року. Розвага, 5, 10–11.
Мелень, Т. (1915a). Культ Шевченка. Вістник, 13–14, 1–12.
Мелень, Т. (1915b). Шевченкове свято у Варпалянці. Вістник, 19–20, 12–14.
Наріжний, С. (1942). Українська еміграція: культурна праця української еміграції між двома світовими війнами, 1. Прага.
Наша платформа. (1914). Вістник, 1, 1–2.
Невеселий, І. (1916). «Кобзар» мене відродив. Вільне слово, 8–9, 7–9.
Невиповненний «Заповіт». (1917). Вістник, 11, 161.
Ніжинець. (1917). Шевченківське свято. Розвага, 10, 7.
О[мелян] Т[ерлецький]. (1917). Шевченківське свято. Розсвіт, 15, 3.
Палієнко М., Срібняк І. Книжковий рух у таборах полонених вояків-українців у Німеччині під час Першої світової війни. https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/33484/1/I_Sribnyak_M_Paliienko_RiKSU_2020_25_13_IFF.pdf
Пархоменко, К. (Даниленко, К.). (1917). Шевченкове свято. Розвага, 10, 7–8.
Патер, І. (2000). Союз визволення України: проблеми державності і соборності. Львів.
Патер, І. (2015). Шевченкіяна Союзу визволення України. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність (Вип. 25: Тарас Шевченко і соборна Україна). Львів, 268–285.
Патер, І. (2021). Союз визволення України: військово-політичний аспект (1914–1918 рр). Військово-науковий вісник, 35. Львів, 81–113.
Полонений з Гетьманщини. (1917). Як одсвятковано півстолітні роковини смерти Тараса Шевченка в Лубнах. Вістник, 141, 166.
Прохода, В. (1979). Вплив «Фрайштадтської республіки» і Союзу визволення України на українську чинність у старшинських таборах у Терезіні та Йозифові. Союз визволення України. 1914–1918. Відень. Нью-Йорк, 51–56.
Реєнт, О., Мех, Н. (2014). Сім Шевченкових ювілеїв. Краєзнавство, 1, 5–9.
Розвага. (1916). 5, 11.
Розсвіт. (1916). 8–9, 4–5.
Розсвіт. (1917). 14–15, 2–4.
Розсвіт. (1918). 14, 1.
Святочний концерт. (1916). Вістник, 35–36, 294.
Сімович, В. (1915). «Великий Льох» Тараса Шевченка. Вістник, 11–12, 8–11.
Сімович, В. (1921). Шевченків заповіт і 1914 рік. З великого часу. Український альманах з 98 ілюстраціями. Київ; Львів; Відень, 11–12.
Смаль-Стоцький, С. (1934). Т. Шевченко. Інтерпретації. Варшава.
Союз: Союз визволення України. 1914–1918. Відень. (1979). Нью-Йорк.
Субтельний, О. (1992). Історія України. Київ.
Т[ерлецьк]ий, О. (1918). Заповіт Шевченка виконаний. Вільне слово, 20, 1.
Терлецький, О. (1919). Історія української громади в Раштаті. 1915–1918. Київ; Ляйпціг.
Товариш. (1916). Шевченків заповіт і його політична думка. Вільне слово, 8–9, 5–6.
Троцький, М. (1917). Шевченко і війна. Вістник, 141, 171.
ЦДАВО: Центральний державний архів вищих органів влади і управління (ЦДАВО України), ф. 4405 (Союз визволення України, 1914–1918), оп. 1. спр. 74, арк. 1–8.
Чалий, М. (Кравчук Микола). (1917). До Січи. Розсвіт, 14–15, 4.
Червоний, Г. (1916). Згадки про святкування столітнього ювілею вродин Тараса Шевченка на росийській Україні. Розвага, 5, 2–5.
Шанковський, Л. (2000). Табори полонених. Енциклопедія українознавства, 8. Львів, 3121.
Шевченко, Т. (1915). Кобзарь. Вибір поезій, 1, 2. Відень.
Шевченкове свято: Шевченкове свято в воєнному полоні. (1915). Розвага, 8, 3.
Якимець. (1916). Моє перше знакомство з «Кобзарем». Вільне слово, 8–9, 7.
LAC-1: Library and Archives Canada (LAC). R-2297-0-3-E. Vol. 15. File 22.
LAC-2: LAC. R-2297-0-3-E. Vol. 21. File 25.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
