Роль українців закордоння в поширенні творів Ігоря Калинця

Анотація

Здійснено спробу схарактеризувати роль українців закордоння в поширенні творчості І. Калинця – головно йдеться про видання, переклад і дослідження його поезій. У викладі матеріалу основну увагу зосереджено на двох аспектах: історико-літературному та літературно-критичному. У першому аспекті наголошено на значенні світового українства в публікації поезій автора, табуйованого в підрадянській Україні (з-поміж інших, виділено праці А. Г. Горбач, Б. Кравцева, О. Зінкевича), у другому – на рецепції Калинцевих творів, яку запропонували українські дослідники за кордоном (О. Гнатюк, Д. Гусар-Струк, Т. Карабович, М. Павлишин, Р. Семкович, Ю. Шевельов та ін.).

Окреслено історичні обставини, за яких відбувалися контакти І. Калинця та його соратників із представниками українських громад у Вільному світі, зокрема напередодні 1972 р., коли вибухнула друга хвиля репресій проти української (пост)шістдесятницької інтелігенції, нелояльної до московського комуністичного режиму – з подальшими арештами та тривалими термінами ув’язнення в концентраційних таборах. У цьому контексті оповідь сфокусовано на перипетіях кримінальної справи проти бельгійського українця Я. Добоша та наміру діаспорного підпільника налагодити спілкування з І. Калинцем.

У розрізі історії літератури розглянуто одні з найвагоміших зарубіжних видань поетичного доробку І. Калинця, зокрема у форматі одноосібних книжок: «Вірші з України» (1970), «Підсумовуючи мовчання» (1971), «Коронування опудала» (1972), два томи поезії, що вперше побачили світ 1991 р. – «Пробуджену музу» та «Невольничу музу».

Водночас «діаспорну» рецепцію Калинцевої творчості висвітлено крізь призму літературно-критичних розвідок про його тексти – статей, опублікованих як у 1960–1970-х, так і в 1990–2000-х роках. На основі цього здійснено спробу узагальнити «діаспорне» бачення поетичної спадщини І. Калинця.

DOI: https://doi.org/10.33402/ukr.2024-40-279-295