Автотематизм vs автобіографізм малої прози Івана Франка початку ХХ століття

Анотація

Проаналізовано значення малих прозових творів І. Франка початку ХХ ст. з акцентом на автотематизмі й автобіографізмі як основних підходах до осмислення авторського «я» та його взаємодії з художньою реальністю. Зазначено, що ці прийоми дають змогу глибше зрозуміти, як І. Франко використовував особистий життєвий досвід, перетворюючи його на органічну частину літературних творів.

Проаналізовано зв’язок між особистими переживаннями письменника і його творчістю, наголошуючи на ролі психоаналітичних аспектів та феноменології в осмисленні процесу творення. Акцентовано на впливі модернізму на автобіографічні елементи у творчості І. Франка, що дає змогу зрозуміти їхню роль у контексті авторської саморефлексії та самопредставлення.

Для аналізу обрано мемуарні есе «У кузні», «У столярні», «Гірчичне зерно» й оповідання «Отець-гуморист» і «Під оборогом», що формують автотематичний дискурс малої прози І. Франка початку ХХ ст.

Спостережено, що мемуарне есе «У кузні» відображає автобіографічні аспекти творчості письменника, розкриваючи події його дитинства через символічний образ кузні як місця формування перших життєвих вражень. Зауважено, що у творі відсутня чітка фабула, проте завдяки використанню дитячої перспективи автор створює глибокий психологічний портрет свого дитинства. Зазначено, що твору властиві ретроспективність та елегійність, що акцентує на значущості спогадів. Констатовано, що завдяки ретроспективному підходу есе «У столярні» позначене ностальгійним настроєм і має символічне значення як відображення певного етапу життя І. Франка.

Встановлено, що детальний психологічний аналіз притаманний для мемуарного есе «Гірчичне зерно», яке демонструє перехід І. Франка від дитячого сприйняття до дорослого, критичного погляду на життя, а в оповіданні «Отець-гуморист» І. Франко крізь призму дитячих спогадів досліджує психологію насильства і знущань, сублімуючи спогади в художній твір. Зазначено, що в оповіданні «Під оборогом» майстерно поєднано художню умовність й символізм, закцентовано на здатності зображати глибинні психологічні процеси в межах дитячого світосприйняття.

DOI: https://doi.org/10.33402/ukr.2024-40-296-303