Депопуляція в Україні у роки повномасштабного вторгнення Росії: чинник вимушеної міграції

Анотація

Комплексно проаналізовано проблеми депопуляції в Україні у роки повномасштабного вторгнення РФ на її територію з акцентом на вимушену міграцію. За допомогою аналізу демографічної ситуації в Україні (2022–2024) показано, що проблема депопуляції стала однією з найсерйозніших національних, що супроводжує країну з часу відновлення незалежності в 1991 р. Розглянуто основні концепції, підходи та методологічні засади, які формують сучасний науковий дискурс цієї тематики, розкривають природу досліджуваного феномена, а також їхню релевантність у сучасному науковому просторі.

Акцентовано увагу на взаємозв’язку між вимушеною міграцією та депопуляцією, проаналізовано структуру міграційних потоків, зокрема гендерні й вікові особливості, що впливають на соціально-економічний розвиток як України в роки російсько-української війни, яка втрачає населення, так і тих держав, які приймають мігрантів. Констатовано, що найбільше громадян покинули Україну впродовж березня–червня 2022 р. (виїхало приблизно 44 % усіх українців, які зараз перебувають за кордоном) після чого міграційні потоки дещо зменшилися, але відсоток осіб, що залишали країну, все ще залишався значним. Зазначено, що найбільше громадян України виїхало до країн ЄС, зокрема Польщі, Німеччини, Чехії, Італії та Іспанії, що підтверджують статистичні дані. Зважаючи на останні, виснувано про значну частка дітей серед біженців (від 25 % до 51 %), а також жінок віком 35–64 років і відсоток дорослих чоловіків, що поетапно зростає. Зауважено, що важливим аспектом аналізу стало вивчення державної політики у сфері регулювання міграційних процесів і заходів щодо стримування депопуляції, як-от демографічних програм, стимулювання повернення мігрантів, інтеграційних заходів у країнах-реципієнтах.

Стверджено, що висновки статті сприяють глибшому розумінню динаміки вимушеної міграції в час повномасштабного вторгнення Росії на територію України та її впливу на депопуляцію.

DOI: https://doi.org/10.33402/ukr.2025-41-51-63