Зображення козацького повстання 1630 року під проводом Тараса Трясила в польській історіографії кінця ХІХ – першої третини ХХ століття

Анотація

Проаналізовано специфіку підходів польських істориків, що працювали в період від кінця ХІХ ст. і до початку Другої світової війни, до вивчення історії козацького повстання 1630 р. під проводом Т. Трясила й особливостей його оцінок. Зазначено, що вивчення польського погляду на події 1630 р. дає змогу не лише краще розглянути події з іншого, протилежного, польського, боку, а й простежити специфіку польського сприйняття українського народу в його минулому та сучасному. Визначено значну зацікавленість польських істориків вказаного часу проблемою історії козацького повстання 1630 р. під проводом Т. Трясила.

Встановлено, що серед причин повстання вчені виділяли: конфлікти між реєстровими та нереєстровими козаками, боротьбу козацтва за свої станові права й особливо міжконфесійне протистояння православних і католиків. Констатовано, що для багатьох дослідників образ повстання обмежувався символічними для історичної пам’яті польського й українського народів подіями «Тарасової ночі», що набрала легендарних рис. Спостережено, що детальніші описи військової кампанії 1630 р. у дослідженнях Т. Корзона та В. Томкєвіча часто були сповнені спроб применшити масштаб польських втрат й показати її як перемогу коронних військ. У зображенні фіналу кампанії та Переяславської угоди простежено їхні відмінні оцінки: або як перемоги гетьмана Конєцпольскі і трактування нібито переможених повстанців, або як домовленостей, що лише відтермінували нову, більшу, війну й не зуміли приборкати козацтво.

Виснувано, що такі підходи часто були зумовлені намаганням польських дослідників використовувати історію для «зміцнення сердець» польського народу в бездержавний і вихованням патріотизму в міжвоєнний періодом.

DOI: https://doi.org/10.33402/ukr.2025-41-110-121