«Женщина чи звір»: любовне послання Івана Франка «до Ц[еліни] Ж[уровської]»

Анотація

Детально розглянуто неопубліковане за життя любовне послання І. Франка до польки, ім’я якої зашифровано в ініціальному заголовку, – Ц. Журовської (в заміжжі – Зіґмунтовської). Звернено увагу на психобіографічний контекст, історію їхніх взаємин, зокрема й листування, розглянуто інші поезії, що з’явилися під впливом почуттів І. Франка до цієї жінки, згадано й жіночі образи у прозових творах, прототипом яких стала Ц. Журовська. Висловлено припущення про ймовірні причини, які могли спонукати поета писати вірш польською. Наголошено, що предметом поетичної рефлексії є не сама адресатка, а осмислені почуття поета, адже основна увага ліричного суб’єкта сконцентрована на любовних переживаннях та екзистенційному вияві авторської свідомості.

Вірш проаналізовано з погляду жанру, нарації, сюжетно-композиційної організації, поетики, іконосфери. Зокрема, увагу зосереджено на двох центральних сюжетах, виражених поетичними аналогіями, один із яких розгортається довкола образу павука та мотиву ткання, з яким поет асоціює процес творчості. Зазначено, що вони мають міфологічну семантику й можуть бути прочитані в контексті індійської культури (буддійські мотиви), якою І. Франко захоплювався ще з юності. Другим головним та полісемантичним образом поезії стає перлина, яку асоційовано і з холодною жіночою красою, байдужістю адресатки, і з любов’ю, що зростає у зболеній душі поета – мушлі, а також вона є символом вистражданої поезії. Простежено, що ці основні поетичні концепти (образи павука й мушлі з перлиною) – семантично пов’язані, і цей зв’язок виявляється на міфологічному, культурологічному рівнях.

Увагу звернено на поетичну мову й версифікаційні особливості послання (віршовий розмір, ритмомелодика).

DOI: https://doi.org/10.33402/ukr.2025-41-244-258