Концепт «ворог» у романі Андрія Куркова «Сірі бджоли»

Анотація

Окреслено значення образу ворога в розвитку цивілізації і літератури. За мету поставлено проаналізувати особливості авторського розкриття концепту «ворог» у романі А. Куркова «Сірі бджоли», присвяченого життю двох колишніх однокласників у «сірій зоні» на Донеччині та кримських татар в анексованому Криму. З᾽ясовано, що у творі концепт «ворог» стає одним зі сюжетотвірних і конструюється не лише парою ворогів дитинства – Сергій Сергійович та Пашка Хмеленко, – а й епізодичними персонажами («сєпарів», російських найманців, феесбешників) та самого Сергія Сергійовича і кримських татар уже у сприйнятті окупаційною владою Криму. Встановлено, що концепт «ворог» виконує образотворчу функцію, зокрема допомагає авторові означити національну ідентичність, громадянську позицію та систему цінностей центрального персонажа. Спостережено, що екзистенційна ситуація виживання в умовах війни й окупації сприяє переосмисленню попереднього життя, ставлення до оточення (зокрема і представників іншої національності), уявлення про ворогів та своїх/чужих; виводить із зони підсвідомого й оприявнює почуття патріотизму та відчуття належності до певної національності, країни, культури незалежно від території проживання.

На основі аналізу стосунків центральних персонажів виснувано, що, попри відмінності в поглядах на «своїх», вони не стають ворогами у військовому сенсі слова, адже один для одного є «своїми» і мають спільну мету – зберегти село, щоб колись до нього повернулися мешканці.

Зауважено, що А. Курков у романі вперше порушив проблему сприйняття мешканців окупованих територій Донецької і Луганської обл. в інших регіонах України не лише як чужаків, а й як винуватців війни та ворогів.

Виснувано, що в романі А. Куркова «Сірі бджоли» концепт «ворог» моделюється через образ «чужого», при цьому не кожен «чужий» для наратора стає ворогом, як і не кожен «свій» є другом.

DOI: https://doi.org/10.33402/ukr.2025-41-308-314