Теорія і практика взаємопроникнення мистецтв в осмисленні Миколи Ільницького

Анотація

Розглянуто літературознавчі праці М. Ільницького, у яких автор вивчав питання міжмистецької взаємодії. Зауважено, що вже у першій книжці «Барви і тони поетичного слова» дослідник проаналізував чимало питань діалогу мистецтв, проєктуючи їх на матеріал сучасної поезії. Новаторство поезії, яка вдається до експериментів із засобами інших мистецтв, реалізовано через інтелектуалізм й асоціативність мислення авторів. Спостережено, що «Порівняльне літературознавство», написане у співавторстві з В. Будним, узагальнює багато напрацювань у царині міжмистецької взаємодії, висвітлює проблеми термінології, скеровує дослідників за інтермедіальним вектором. Заакцентовано, що вже в першій праці багато відповідей на питання міжмистецького діалогу були суголосними із західним літературознавством.

Констатовано, що важливе значення мають праці вченого, у яких він практично продемонстрував інтермедіальний підхід у вивченні творчості українських письменників, зокрема письменників-художників І. Крушельницького, В. Хмелюка, О. Лятуринської, С. Гординського, В. Гаврилюка й ін. Зауважено, що дослідник відзначає міжмистецькі нюанси у творчості Б. І. Антонича й І. Калинця, а найповніше інтермедіальний підхід реалізовано в дослідженні творчості М. Яцкова. Звернено увагу на аналіз літературно-мистецьких видань, що також цікавий із погляду діалогу мистецтв, а в полі зору вченого перебувала діяльність окремих угруповань, які охоплювали творчих людей різних професій.

Виснувано, що теорія і практика мистецької інтеракційності М. Ільницького – вагомий внесок у вивчення проблематики міжмистецької взаємодії в українському літературознавстві, а інтермедіальний підхід ученого має розвиток у науці про літературу, про що свідчать монографії і статті багатьох дослідників та наукові конференції з відповідної тематики.

DOI: https://doi.org/10.33402/ukr.2025-41-315-325