Між res gestae (історіографією) та res fictae (історичною прозою): делімітація і демаркація кордонів
Ключові слова:
історія, історична проза, історіософія, res gestae, res fictaeАнотація
Констатовано, що історіографія (грецьке ίστορία – оповідання, розповідь) – галузь, яка вивчає історію історичної науки, науковий історичний дискурс, займається студіями над минулим, історичними наративами з певної проблеми або теми.
Зазначено, що історична проза як частина національної літератури – невідʼємна частина культурного буття модерних націй, одне із завдань якої – формування культурної пам’яті великих груп, що творять національні простори, структурують минуле і зберігають його повноту й неповторність. Зауважено, що історична проза народжується на межі двох наративних стратегій: історіографії, завдання якої – відтворення «справжнього минулого», та красного письменства як особливого засобу освоєння світу.
Стверджено, що в українській літературі історична проза в усі періоди свого існування намагалася найчастіше художньо конструювати минуле як націєтворчий міт (апофеозом цих тенденцій власне стала історична проза української еміґрації ХХ ст.).
Заакцентовано на тому, що між мистецтвом і наукою, між художньою літературою (насамперед історичною прозою) й історією, існує корелятивний зв’язок: перше освоює світ через мистецькі образи, через художнє його освоєння, друга шукає логічного пояснення закономірностей Універсуму.
Зауважено, що автор історичного роману, на відміну від історика, не може претендувати на всеохопне уявлення про дії окремих осіб, народів, вплив природних чинників на рух історичних подій. Простежено, що письменник шукає свою перспективу: він прагне в художній формі, через зображення подій минулого, реконструйовані людські вчинки й помисли, які він вигадав (зокрема й у межах сучасної йому наукової парадигми), створити свій художній взірець певної доби.
Виснувано, що мистець претендує на право по-своєму трактувати минулі події, наповнювати їх антропологічною перспективою, і такий підхід дає змогу письменникові не тільки досягати власних потрактувань суспільно-політичних устремлінь, а й робити власні історіософські узагальнення, творити власне бачення історичного розвитку.
Посилання
Арістотель. (2007). Поетика. В М. Борецький, В. Зварич (упоряд.), Античні поетики. Київ, 27–63.
Берк, П. (2007). Історія подій і відродження наративу. В П. Берк (ред.), Нові підходи до історіописання. Київ, 327–344.
Блюменберґ, Г. (2005). Світ як книга (В. Єрмоленко, пер. з нім.). Київ.
Доманська, Е. (2012). Історія та сучасна гуманітаристика: дослідження з теорії знання про минуле (В. Склокін, пер. з пол. та англ.). Київ.
Козеллек, Р. (2005). Минуле майбутнє. Про семантику історичного часу (В. Швед, пер. з нім.). Київ.
Козеллек, Р. (2006). Часові пласти. Дослідження з теорії історії (В. Швед, пер. з нім.). Київ.
Колінґвуд, Р. Дж. (1996). Ідея історії (О. Мокровольський, пер. з англ.). Київ.
Лукіян. (2014). Як писати історію (У. Головач, О. Маханець, Н. Різун, пер. з давньогрец.). Львів.
Нора, П. (2014). Теперішнє, нація, пам’ять (А. Рєпа, пер. з фр.). Київ.
Рікер, П. (2001). Історія та істина (В. Шовкун, пер. з фр.). Київ.
Рюзен, Й. (2010). Нові шляхи історичного мислення (В. Кам’янець, пер. з нім.). Київ.
Шарп, Д. (2007). Історія знизу. В П. Берк (ред.), Нові підходи до історіописання. Київ, 39–60.
Harth, D. (1982). Die Geschichte ist ein Text. Versuch über die Metamorphosen des historischen Diskurses. Teorie der Geschichte (Bd. 4: Formen der Geschichtsschreibung). München, 452–479.
Nabytovyč, I. (2021). U potrazi za izgubljenom prošlošću: od «obiteljske sage» Oksane Zabužko «Muzej zabačenih tajni» do «panoramskog romana» Marije Matios «Bukova zemlja» i «romana rijeke» Vasylja Mahna «Vječni kalendar». Književna smotra, 4 (202), Zagreb, 55–63.
Ricoeur, P. (2012). Pamięć, Historia, Zapomnienie (J. Margański, przek.). Kraków.
Stierle, K. (1979). Erfahrung und narrative Form. Bemerkungen zu ihrem Zusammenhang in Fiktion und Historiographie. Teorie der Geschichte (Bd. 3: Teorie und Erzählung der Geschichte). München, 85–118.
Jauss, H. R. (1973). Zur Analogie von literarischem und historischem Ereignis. In R. Koselleck & W.-D. Stempel (Eds.), Poetik und Hermeneutik. München, 535–536.
Jauss, H. R. (1982). Der Gebrauch der Fiktion in Formen der Anschauung und Darstellung der Geschichte. Teorie der Geschichte (Bd. 4: Formen der Geschichtsschreibung). München, 415–451.
Rohlfes, J. (1997). Geschichtserzählung. Geschichte in Wissenschaft und Unterricht, 48 (12), 736–743.
White, H. (1973). Metahistory: The Historical Imagination in Nineteenth-Century Europe. Baltimore.
White, H. (2000). Poetyka pisarstwa historycznego. Kraków.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
